Іспит 2 варіант 

Кейс 1

 

Нормативно-правове регулювання 

 

 

 

Кейс 2

Сім’я – основний інститут виховання особистості

Сім’я – це мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або усиновлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів.

 

Педагогічні погляди на проблеми сімейного виховання

  • В.О. Сухомлинський

"Знання, наука, освіта – велике духовне багатство нашого народу. Це могутня ріка, хвилі якої несуть уперед культуру, творчість, думку геніїв народу. А живиться ця ріка мільйонами могутніх струмочків – родинних вогнищ культури, освіти, знань. Виховуючи дітей дбайте, шановні батьку й мати, щоб у вашій сім'ї яскраво горіло це вогнище, щоб материнська й батьківська мудрість освітлювалася мудрістю, створеною нагромадженою десятками поколінь і втіленою в книгах, у науці. Разом з школою добивайтеся того, щоб у освіченості, культурі діти ваші вбачали моральну гідність, а неуцтво щоб осоруджувалося як приниження честі й гідності людської ..."

  • К.Д. Ушинський

Неабиякого значення педагог надавав вродженим задаткам дитини, які істотно впливають на її дальший психічний розвиток та успіхи в навчанні. Говорячи про виховання дитини, корифей педагогіки зазначає, що «дитина - не віск, з якого можна ліпити що завгодно, які завгодно здібності і таланти, не порожній посуд, в який можна вільно наливати будь-який вміст. Без належного виховання ці задатки самі по собі не можуть розвинутися у відповідні здібності, однак і нехтування цими вродженими силами дитини не може привести до успіху в навчанні та вихованні».

Головного значення К.Д. Ушинський надавав моральному вихованню підростаючого покоління. Виховання моральної поведінки, на думку педагога, більш важливе, ніж розвиток інтелекту. «Ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розумовий взагалі». 

  • Ж.-Ж.Руссо

На думку Ж. Руссо, виховання повинне бути природовідповідним, тобто відповідати віку дитини і здійснюватися на лоні природи. Руссо висунув ідею вільного виховання, яке слідує за природою дитини, допомагає їй, ліквідує шкідливі впливи. Він виступав проти авторитаризму у вихованні, проти сліпого підкорення, дітей наказам дорослих, відкидав покарання. Головними факторами виховання дітей Ж. Руссо вважав природу, людей і предмети навколишнього світу. Природа розвиває органи чуття і людські здібності, люди вчать ними користуватися, а зіткнення з речами збагачує особистий досвід дитини. 

  • А. С. Макаренко

Педагог вважав, що дуже багато помилок у сімейній роботі виходить через те, що батьки немов забувають, в який час вони живуть. Буває, що батьки на роботі, взагалі в житті, в суспільстві виступають як гарні громадяни, а до дітей ставляться жорстоко. Батькам тепер треба рекомендувати набагато тонше, обережніше й вміліше керівництво. Сім'я перестала бути сім'єю батька. Жінка користується такими самими правами, як і чоловік, наша мати має права, рівні з правами батька. Сучасна сім'я підкоряється не єдиновладству батька, а являє собою колектив. У цьому колективі батьки мають певні права.

Батьки відповідають за свою сім'ю перед усім суспільством. Тому вони мають велику владу і повинні мати авторитет у своїй сім'ї. Хоч кожна сім'я є колектив рівноправних членів суспільства, вже ж батьки її діти відрізняються тим, що перші керують сім'єю, а другі виховуються в сім'ї.

Про все це кожен батько повинен мати цілком ясне уявлення. Кожен повинен розуміти, що в сім'ї він – не цілковитий, безконтрольний хазяїн, а тільки старший відповідальний член колективу. Якщо ця думка буде добре усвідомлена, то правильно піде вся виховна робота.

Особливості та перспективи розвитку сучасної родини

  • Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків.

  • Відокремлення молодої сім’ї від родини.

  • Зменшення чисельності сім’ї.

  • Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім’ях.

  • Залежність виховання від рівня освіти батьків.

  • Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію.

  • Обмеження позитивного впливу соціального оточення дитини.

  • Нерозуміння батьками механізмів формування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції.

 

КЕЙС 3

ВАЖЛИВІ РЕЧІ, ПРО ЯКІ МИ ЗАБУВАЄМО У ВИХОВАННІ

Ми читаємо праці всіх сучасних психологів. Цього разу нашу увагу привернув сімейний психолог із 30-річним досвідом — Михайло Лабковський. Поспішаємо поділитися з вами найяскравішими думками автора стосовно виховання дітей. 

1. Будучи нещасними, ви ніяк не зможете налагодити взаємини з дитиною так, щоб вона була щасливою. 

2. Багато хто вважає, що у них, батьків, усе нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різні дитини: одна впевнена в собі, успішна, а інша — закомплексована, агресивна. Комусь із них бракувало уваги. Хтось був чутливішим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

3. Стежити за тим, аби дитина була одягнена, взута і нагодована — це турбота, а не виховання. 

4. Як ви спілкуєтеся з дитиною в її дитинстві, так вона поводитиметься з вами у вашій старості.

5. Школа повинна навчити не стільки математики та літератури, скільки самого життя: уміння спілкуватися, налагоджувати взаємини, відповідати за себе — свої слова і вчинки, розв’язувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом…

6. Надмірні переживання дитини через погані оцінки — це тільки дзеркало реакції дорослих. Якщо вони спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, якщо посміхаються, говорять: «Мій хороший, не переймайся!», то і дитина спокійна.

7. Якщо в початковій школі ваша дитина не може  засвоїти програму, якщо вам доводиться подовгу сидіти з нею над уроками — то проблема не в дитині, а в школі. Складніше не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагаючись надолужити програму, складену педагогами. У першому класі підготовка домашнього завдання триває від 15 до 45 хвилин.

8. Карати дітей можна та іноді навіть необхідно. Але потрібно чітко розділяти дитину і її вчинок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви повертаєтеся додому і бачите, що каструля з супом так і стоїть, підручники вочевидь ніхто не розгортав, на килимі розкидано папірці, а дитина сидить із планшетом. Головне — не перетворюватися на фурію, не кричати, що «у всіх діти як діти». Без агресії підходите до дитини. Посміхаючись, обіймайте її та скажіть: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти тиждень не отримаєш». А кричати, ображатися і не розмовляти — ось цього не потрібно. Дитина вже покарана вилученням гаджетів.  

9. У дитини вже років з шести повинні бути кишенькові гроші, якими вона розпоряджатиметься сама. І дуже важливо, аби вони не стали інструментом для маніпуляції. Не варто контролювати, на що дитина їх витрачає, ставити суму в залежність від її успішності та поведінки.

10.  Не слід за дітей проживати їхнє життя, вирішувати, що їм робити і що ні, розв’язувати за них їхні проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Ви ж постарієте, як вони самі житимуть?

11. У всьому світі вчитися в університети йдуть тільки найрозумніші та найзаможніші. Решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що? 

12. Я проти постійного пильного контролю. Дитина повинна бути впевнена, що в родині її люблять, поважають, на її думку зважають і їй довіряють. Тоді вона уникатиме «поганої компанії», уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженою ситуацією в родині.

13. Коли я працював в школі, то в День знань говорив, що вчитися потрібно хоча б тому, що за роботу головою платять у багато разів більше, ніж за фізичну працю. Вивчившись, ви зможете працювати та отримувати гроші за те, що самі любите робити.

14. Безлад у кімнаті підлітка відповідає його внутрішньому стану. Так зовні виражається хаос у його душевному світі. Добре ще, якщо він миється… Вимагати «навести порядок» можна тільки тоді, якщо речі дитини опиняються за межами її кімнати.

15. Виховувати не означає пояснювати, як потрібно жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не можна, як необхідно і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а винятково з їхніх учинків. Простіше кажучи, якщо батьки кажуть, що курити шкідливо, а самі це роблять, то цілком імовірно, що син також матиме цю шкідливу звичку. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менше чуйно.

16. Говорити з дітьми потрібно про життя взагалі, а не про те, як необхідно жити. Якщо ж батьки можуть говорити з дитиною тільки про проблеми, то у них проблема.

17. Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими — вона просто нервує, тому варто шукати причину цього стресу. Здорові люди не маніпулюють, а розв’язують свої проблеми, діючи прямолінійно.

18. У розмові з дитиною не критикуйте її, зокрема її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Не «Ти поганий», а «Я гадаю, ти погано вчинив». Використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли ти…»,  «Мені б хотілося, щоб …» 

19. Дитина повинна відчувати, що батьки — це добрі, але сильні люди. Які можуть її захистити, можуть їй у чомусь відмовити, але завжди діють у її інтересах і, головне, дуже її люблять.