Дидактичне завдання

Виконайте завдання, заповнивши форму "У світі фонетики". Успіхів вам!

Творче завдання

Перейдіть за посиланням і виконайте завдання. Успіхів вам!

 

КЕЙС 1. ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ І МЕТОДИ навчання

РІДНОЇ МОВИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

     Інноваційні форми і методи під час навчання рідної мови в закладах дошкільної освіти

- Методика навчання «Горнятко спокою». Сенсорні ігри – це будь-яка активність, що стимулює розвиток одного або одразу ж декількох відчуттів. «Сенсорні колби» – це прозорі посудини з різноманітними маленькими деталями та рідинами з підвищеною густиною. Їх ще часто називають горнятком спокою, а все тому, що крихітні елементи чи блискітки, які уповільнено линуть додолу буквально зачаровують дітей, а інколи і дорослих. Таке споглядання допомагає заспокоїти дихання та врегулювати свої емоції.

Створення «сенсорних колб» має одразу декілька переваг:

  • Мовні навички. Діти здатні розширювати свій словниковий запас і ораторські здібності, коли описують процеси гри та враження від створення поробки.
  • Розвиток дрібної моторики. Навички дрібної моторики вдосконалюються шляхом маніпулювання маленькими об’єктами (вхопити,  занурити, зачерпнути і т.ін.).
  • Соціальні навички. Ця функція реалізується за допомогою досвіду спільного користування та комунікації з іншими людьми під час сенсорної гри.
  • Наука і математичні навички. Діти також вчаться вимірювати об’єм рідин, оцінювати місткість посудин та будувати причинно-наслідкові ланцюги, створюючи власну «колбу».
  • Задоволення сенсорних потреб.

Технологію виготовлення сенсорних колб пропонуємо за посиланням: https://vseosvita.ua/news/metodika-navcanna-gornatko-spokou-3302.html.

- Методика створення діорам. З метою розвитку словникового запасу дітей дошкільного віку, вивчення кольорів, слів-протиставлень тощо, можна стоврити діормау "У джунглях". На створення такої діаграми може піти чимало часу, до того ж, потрібно підготувати безліч матеріалів. Зберіть кілька невеликих камінців, гілочок, листочків, моху або будь-якої трави.Деяких тварин можна зробити з пластиліну або знайти в інтернеті і роздрукувати. Для початку потрібно намалювати воду, скали і дерева. Далі варто додавати необхідних деталей. Немає основних правил, як створювати діорами, адже все залежить від вашої фантазії і вміння підходити до завдання творчо.

З покроковим  створенням діарам можна ознайомитися за посиланням: https://vseosvita.ua/news/cudovi-idei-dla-stvorenna-dioram-2991.html

- Кроссенс. Кроссенс – головоломка нового покоління, побудована на асоціаціях.  Слово «кросcенс» означає «перетин смислів» і створено авторами за аналогією зі словом «кросворд».Під час  розгадування кроссенсу розвиваються комунікативні і регулятивні вміння; навички роботи з інформацією; підвищується допитливість та інтерес.Кроссенс – не просто головоломка нового покоління, він поєднує в собі найкращі якості зразу деяких інтелектуальних розваг: загадки, ребусу, головоломки. Кроссенс є прекрасним засобом розвитку  логічного і творчого мислення дітей. 

- Хмаринки слів. Хмара тегів (хмара слів, або зважений список, представлена (-ий) візуально) — це візуальне подання списку категорій (або тегів, також званих мітками, ярликами, ключовими словами, тощо). Зазвичай використовується для опису ключових слів (тегів) на веб-сайтах, або для представлення неформатованого тексту. Ключові слова найчастіше являють собою окремі слова, і важливість кожного ключового слова позначається розміром шрифту або кольором. Таке уявлення зручно для швидкого сприйняття найвідоміших термінів і для розподілу термінів за популярністю щодо один одного. 

Tagul - хмара в хмарі. Tagul - веб-сервіс, який дозволяє створити хмарe слів з тексту, введеного користувачем або з веб-сторінки з адресою. Хмара може мати різну форму і кольорове рішення. Кожне слово хмари являє собою гіперпосилання для пошуку у Google. Для початку роботи необхідно зареєструватися або використовувати аккаунт соціальних мереж. Сервіс підтримує кирилицю.

-  Мнемотехніка. Мнемотехніка - це свого роду схеми, в основі яких лежать асоціації, що допомагають запам’ятовувати і відтворювати інформацію.

Правила при роботі з мнемотехнікою:
  • Заняття мають проходити за принципом – від простого до складного починаючи від мнемоквадратів і поступово переходити до мнемоланцюгів.
  • Таблиці і схемимають бути кольоровими, так дитині буде веселіше і легше.
  • На одній схемі або таблиці число квадратів не повинно перевищувати дев’ять, так як це гранично допустимий обсяг для дошкільника.
  • Не застосовувати понад дві мнемосхеми в день, а повторний розгляд можливий тільки за бажанням дитини.
  • Необхідно, щоб щодня таблиці і схеми були різні за тематикою, в перший день на тему казок, у другій на музичну тему, в третій на математичну і так далі.

Практичне завдання:

- виготовіть сенсорну колбу з метою вивчення та переказу народної казки  чи оповідання;

- запропонуйте кроссенс для занять з розвитку зв'язного мовлення;

- розробіть мнемодоріжку для вивчення скоромовок.


КЕЙС 2. Формуємо звукову культуру дошкільника

Формування правильної вимови у дитини зводиться не тільки до розвитку навичок правильної вимови звуків, якими займаються логопеди, але і вирішення багатьох важливих завдань. У дитячому садку з дітьми працюють досвідчені педагоги. Як правило, вони розвивають звукову культуру мовлення дитини за наступними напрямами:

  • Виховують правильну звуковимову.
  • Формують чіткість і ясність вимови слів, які відповідають мовним нормам української мови.
  • Виробляють в процесі навчання помірний мовленнєвої темп і правильне дихання при вимові.
  • Виховують інтонаційно правильну вимову звуків і слів.
  • Розвивають слухову увагу у дітей.

Звукова культура мовлення та її реалізація здійснюється у двох напрямах: з розвитку різного сприйняття (ритму, темпу, інтонації, сили, швидкості) і мовленнєвого апарату. Для того, щоб виховати в дитині мовленнєву культуру, педагоги обирають такі форми роботи:

  • Самостійні заняття, на яких діти спілкуються між собою.
  • Заняття зі спеціалістами дошкільних установ.
  • Робота у формі ігор, вправ.
  • Музичні заняття.

Розвиток звукової культури мовлення у  закладах дошкільної освіти триває не лише на спеціальних заняттях, але і на прогулянці, ранкової мовленнєвої гімнастики. Педагогами використовуються звуконаслідувальні слова, вірші, скоромовки, наочний матеріал, мультфільми, презентації та багато іншого.

Звуки мови ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами.

Букви - це умовні знаки, за допомогою яких на письмі передаються звуки.

Всього в українській мові 33 букви.

32 букви українського алфавіту передають на письмі мовні звуки, а ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних на письмі (кінь, тінь).

Більшість букв позначає один звук. Але буква може передавати і два звуки, напр.: буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч]; буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].

Практичне завдання:  запропонуйте творчі завдання для дітей старшого дошкільного віку на формування звукової культури мовлення.

Кейс 3. Заняття. Основні вимоги до заняття в ЗДО

Основні види занять:

1. За змістовими напрямами освітньої роботи. Найважливіший критерій розподілу занять — спрямованість їхнього змісту. Враховуючи специфіку структурування змісту Базової програми, доречнішою була б така класифікація видів занять, у якій відбивалися б певні лінії розвитку. Наприклад, заняття з: фізичного розвитку (тобто фізична культура, валеологічнеї виховання); пізнавального розвитку (ознайомлення з навколишнім сві­том, природою, формування елементарних математичних уявлень); мовленнєвого розвитку, зокрема з навчання елементів гра­моти; художньо-естетичного розвитку (образотворча та музична діяльність) тощо.
 Наталія Гавриш у своїй роботі «Сучасне заняття в дошкільному закладі» пропонує за цією ознакою розрізня­ти заняття як:
Ø односпрямовані або предметні — з однієї галузі знань в ме­жах певного виду діяльності;
Ø різноспрямовані або міжпредметні — які поєднують у собі різні галузі знань і види діяльності.
 
Інтегроване заняття спрямоване на розкриття цілісності певної теми засобами різних видів діяльності, що і забезпечує взаємопроникнення елементів одного виду діяльнос­ті в інший та їх взаємозбагачення.
Комплексне заняття спрямоване на всебічне розкриття певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють одна одну.
2. За дидактичними цілями. За дидактичними цілями розрізняють такі види занять:
Ø на повідомлення нової інформації, формування нових знань і умінь;
Ø на закріплення знань і раніше отриманих умінь, систематиза­цію накопиченого досвіду;
Ø змішані — заняття, що поєднують повідомлення нових знань, формування нових умінь із повторенням, закріпленням, системати­зацією і застосуванням набутих знань, умінь, навичок.
Ø підсумково-контрольні заняття, які можна проводити періо­дично в кінці певного часового періоду (кварталу, півріччя, року) або в кінці вивчення з малюками певної теми (при тематичному підході до планування й реалізації програмового змісту). їхня мета — оцінка розвивально-виховного ефекту організованого навчання, визначен­ня проявів компетентності дітей у тих чи тих видах діяльності і сфе­рах пізнання, про які свідчить наявність продемонстрованих дітьми інтересів, ставлень, базових особистісних якостей, знань, умінь, на­вичок. 
3. За способом організації дітей. За способом організації дітей заняття бувають:
Ø фронтальні (загально-групові), що проводяться одразу з усією групою дітей;
Ø підгрупові (в окремих методичних джерелах їх називають груповими), для яких організують по 8—15 дітей, розділяючи групу на дві підгрупи. Підгрупи слід формувати, орієнтуючись на інтереси, ситуативні бажання, здібності, іншіі суб'єктивні й об'єктивні чинники;
Ø індивідуально-підгрупові (або індивідуально-групові), на яких об'єднують по 4 —8 дітей, чим забезпечують можливість здійснення диференційованого й індивідуального підходів;
Ø індивідуальні, які проводяться і з окремими дітьми, і з маленькими підгрупами по 2 — 4 осіб, якщо ці діти потребують індивідуальної навчально-розвивальної роботи одна­кової чи подібної спрямованості.
За рекомендаціями доктора психологічних наук Віри Кузьменко, індивідуальних занять з різних змістових напрямів потребують:
Ø діти раннього віку;
Ø новачки у групах в період адаптації;
Ø діти після довготривалої відсутності в дитячому садку;
Ø ті, хто відрізняється низькою працездатністю чи уповільненим сприйманням;
Ø мають вади психічного чи фізичного розвитку;
Ø педагогічно занедбані діти.
4. За специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчання. 
Так, за специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчання можна виділити такі види занять:
Ø комбіновані;
Ø ігрові;
Ø сюжетно-ігрові;
Ø домінантні.
Для проведення ком­бінованого заняття засто­совують певну комбіна­цію наочних, словесних, практичних методів і при­йомів, різних засобів на­вчання — вправ, ігор, предметно-іграшкової, ілюстративної наочності, літературних, музичних творів тощо — залежно від віку вихованців, поставлених дидактич­них, розвивальних, виховних цілей, змістового наповнення конкрет­ного заняття із конкретною групою/підгрупою дітей. Такий харак­тер можуть мати заняття з будь-якої лінії розвитку.На ігрових заняттях весь комплекс освітніх завдань розв'я­зують за допомогою спеціально підібраних ігор (дидактичних, рухли­вих, елементів ігор-театралізацій, конструксторсько-будівельних то­що) чи ігрових вправ, які можуть бути об'єднані спільною темою чи сюжетною лінією. Послідовність ігор визначається їхнім змістом та певними методичними закономірностями побудови того чи того за­няття з пізнавального, фізичного, мовленнєвого, соціально-мораль­ного розвитку тощо.А от сюжетно-ігрові (сюжетні) заняття відрізняються від інших насиченістю ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами, іміта­ціями та іншими ігровими прийомами подачі, закріплення, узагаль­нення програмового матеріалу. При цьому всі заплановані види роботи з дітьми підпорядковуються єдиному сюжету. В основу сю­жету можуть бути покладені улюблені літературні твори, дитячі кі­но- і мультфільми, реальні й вигадані ситуації дитячого буття. Дуже цікаво проходять такі заняття з фізичного, художньо-естетичного, пізнавального, мовленнєвого розвитку тощо. Домінантне заняття будують на основі комбінованого або змі­шаного, коли вихователь приділяє більшу увагу якомусь питанню, проблемі, розділу, тобто робить акцент тільки на одному виді діяль­ності з дітьми (цей вид домінує).Інші види діяльності виступають як допоміжні. Домінанта — з італійської, буквально «панівний», тобто домінуюча ідея, головна ознака чого-небудь. На таких заняттях мо­жуть домінувати також певні засоби розвитку, навчання і виховання. Домінантні заняття можуть мати і свій сюжет.Домінантним можна вважати, скажімо, таке музичне заняття, де переважає слухання музики, або таке мовленнєве заняття, на яко­му домінуючим завданням є розвиток зв'язного мовлення, а супутніми — лексичні й граматичні завдання. Деякі пізнавальні заняття можна проводити з домінуючим застосуванням дидактичних матеріалів (домінуючий засіб) чи домінуванням методу експериментування, спостереження тощо. Як бачимо, різновидів домінантних занять існує багато. Справа — у бажанні педагога креативно застосувати свій теоретичний, методичний і практичний потенціал, аби щоразу дивувати своїх вихованців навчанням: нестандартним — з точки зору дорослого і просто цікавим, захоплюючим — з позицій дитини.
Різноманітність видів занять з дошкільниками дає змогу постійно урізноманітнювати проведення цієї форми організованого навчання, а отже, зробити систему занять різноплановою, не шаблонізованою, відмінною від шкільних уроків — такою, яка відповідала б:
Ø складу певної групи;
Ø конкретному віку дітей;
Ø їх індивідуальним уподобанням і можливостям;
Ø предметному, природному й соціальному середовищу створеному у дошкільному закладі;
Ø пріоритетним завданням освітньої роботи з дітьми.
Приклад заняття з мовлення:  https://naurok.com.ua/urok-z-rozvitku-movlennya-123443.html;
https://naurok.com.ua/zanyattya-z-rozvitku-movlennya-dlya-ditey-starshogo-doshkilnogo-viku-121725.html 
 

КЕЙС 4. Теорія і методика розвитку словника дітей дошкільного віку

Збагачення лексичного запасу відбувається в процесі активного пізнання дитиною навколишнього світу. У молодших групах науковці рекомендують проводити два види занять: 1) первісне ознайомлення з предметом; 2) поглиблення знань про предмети. Кожний вид занять мак свою специфіку. На заняттях з первісного ознайомлення з предметом потрібно пра­вильно організувати увагу дітей щодо сприйняття предмета, формування уявлень про нього і відповідного словника. Найефективнішими засо­бами при цьому є привертання уваги дітей до самого предмета або дії та слів, якими вони позначаються. Вихователь називає предмет тільки тоді, коли на ньому сконцентрована увага дитини. Слово виступає як знак предмета. Встановлюється зв’язок між словом і уявленням про предмет. Вихователь створює пошукову ситуацію, пропонує запитання на зразок: де лялька (м’яч)? У відповідь па запитання він показує предмет і повторює слово. Потім при появі чи зникненні предмета це слово повторює дитина.

Діти закріплюють слово на заняттях. За вказівкою вихователя вони обирають предмет серед інших, називають його, виконують з ними різні дії.

На заняттях з поглиблення знань про предмет формується цілісне уявлення дитини про нього: встановлюється зв’язок між призначенням предмета та його будовою, матеріалом, з якого він зроблений; визнача­ються видові особливості предмета. До методики проведення занять ставляться такі вимоги (за Є. Тихєєвою):

• пізнавальна діяльність має грунтуватися на практичних завданнях, з домінуванням ігрових прийомів;

• предмети мають бути добре знайомі дітям (ті, призначення яких їм відоме і, які вони вже використовували);

• додаткові предмети слід добирати так, щоб у них не вистачало певної деталі, що робить їх непридатними для діяльності; спрямовувати ува­гу дітей на визначення, якої частини не вистачає, та спроби по­яснити причини цього;

• діти мають активно діяти з предметами, мотивувати свій вибір, оби­раючи потрібне; керівництво пізнавальною і мовленнєвою діяль­ністю вихователь здійснює шляхом вказівок стосовно необхідних дій і запитань.

На заняттях вихователь використовує методи розглядання і об­стеження предметів. Ознайомлення з предметом відбувається по­етапно:

• ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета та його призначен­ням;

• сприйняття частин, деталей предмета;

• знайомство з властивостями та якостями предметів, матеріалами, з яких вони зроблені (скло, папір, дерево, метал; скло — прозоре, крихке, б’ється; папір — мнеться, рветься, розмокає)’,

• визначення зв’язку між матеріалом, з якого зроблений предмет, та його функціональним призначенням.

Основні методичні вимоги до проведення подібних занять були сфор­мульовані В. Логіновою:

• дослідження ігрових прийомів, а саме: раптова поява предметів і їх зникнення, пошук, ігрові дії, ігрові атрибути та ін. Врахування рап­товості стимулює мовленнєву активність дітей;

• сюжетний характер ігор-занять. Для дітей певне значення має вмо­тивований процес пошуково-екслериментальної діяльності (напри­клад, ознайомлення з властивостями та якостями тканин) може відбу­ватися під час заняття-гри «Дитяче ательє»;

• розглядання предмета, його деталей. Дехто з вихователів помилково прагне організувати ознайомлення з предметами за допомогою за­питань про очевидне. Наприклад, показує дітям кубик і запитує: «Що пе у мене в руках?». Стимулювальний ефект матимуть запи­тання, відповіді на які дитина знаходить самостійно, через власну пошукову діяльність, роздуми, міркування тощо, як-от: «Який з ку­биків не потоне у воді? Чому ви так думаєте?»;

• багаторазове повторення вихователем назви предметів, дій у момен­ти зосередження уваги дитини. Нові слова, які вихователь уводить у її словник, мають бути проголошені на занятті не менше трьох разів самим вихователем і дітьми;

• використання запитань, спрямованих передусім на відповідь замість Дій;

• формування у дітей вміння знаходити потрібний предмет зі слів ви­хователя; чергування ігрових, пошуково-експериментальних дій з мов­леннєвими;

• активні дії дітей під час обстеження предмета (обмацування, погла­джування, сприйняття на слух, розрізнення за смаком, запахом);

• порівняння предметів за їх зовнішнім виглядом;

• поступове формування цілісного уявлення про предмет, його при­значення, будову, матеріал, з якого він виготовлений.

КЕЙС 4. Теорія і методика розвитку зв’язного мовлення у дошкільників

Сторітелінг. Сторітеллінг (у перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати; отже, сторітеллінг – це розповідь історій) – це мистецтво захоплюючої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. Ця методика була розроблена та успішно випробувана на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International. У процесі створення сторітеллінга Девід Армстронг врахував відомий психологічний фактор: історії значно легше сприймаються, вони більш захоплюючі та цікаві, ніж правила або директиви. Після того, як людина вислухала вас, вона починає вам довіряти.

Чому сторітеллінг є ефективним методом навчання дітей?

  • Діти люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, тому що вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна). Отже, реалізується принцип доступності навчання.
  • В історії є герой, який змінюється. Ці зміни відбуваються в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо.
  • Історія динамічна. Сучасні діти з кліповим мисленням краще сприйматимуть історію, ніж текст іншого виду.
  • Історія впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому всі уважно слухають навчальний матеріал, сприймають його, а потім з легкістю можуть відтворити. Правда теж у формі історії. Отже, реалізується принцип міцності знань та емоційного навчання.

Використання  такої методики дає можливість описати  свої вчинки та почуття, проаналізувати власні дії, оцінити наслідки та зробити висновки на майбутнє. 

https://drive.google.com/drive/folders/1c72dsrOKsAe2gXWqeoRp6_mqHB1EEZF2

Робота з коміксами. https://www.facebook.com/groups/1541621869474395/permalink/2114564735513436/

Скрайбінг. Записи та схеми, які вчитель малює на дошці під час викладання, полегшують засвоєння нового матеріалу. Такий відеоряд, створений спеціальними засобами, має окрему назву – «скрайбінг». Вчительський лексикон поповнився новим словом – «скрайбінг». Це метод пояснення чи розповіді, під час якого можна створювати схематичні малюнки, що ілюструють ключовий зміст сказаного. За допомогою скрайбінгу можна донести будь-яку інформацію у форматі, максимально зрозумілому і привабливому для дітей або дорослих слухачів. Для його створення використовують малюнки, схеми, ключові слова, діаграми, анімовані зображення тощо. Найчастіше йдеться про відеоскрайбінг — короткі відео, намальовані за допомогою спеціальних програм.

Етапи створення скрайбінгу 

  •  Обґрунтування ідеї. Головне: ідея відео потрібна актуальна і зрозуміла, а її пояснення — вичерпне і підкріпленефактами.
  •  Розподіл навантаження між учасниками робочої групи.  Якщо проект задуманий як командний, це необхідно, щоб кожен чітко знав свої завдання і обов'язки.  А також розумів, за що відповідає.